Криза, що злетіла курс євро і долара і весняні свята, що наближаються – фатальне поєднання для тих, хто любить брендові речі і не готовий до зайвих витрат. У сезон, коли розпродажі вже добігають кінця, зарплата стрімко тане, а апетити тільки зростають, з офіційних сайтів модних марок та універмагів так і хочеться перейти до груп типу «Анонімних шопоголиків» або, що ще гірше, на сайти з оголошеннями. Для тих, хто готовий ризикнути у гонитві за бажаним та недоступним подарунком, ELLE склав список рекомендацій, які допоможуть відрізнити оригінал від підробки.

ПУНКТ НА КАРТІ

Перше і найголовніше, що варто мати на увазі, щоб не стати власником контрафакту – це місце купівлі. Стовідсоткову гарантію справжності вам можуть дати тільки офіційні бутики бренду, офіційні корнери у великих торгових центрах та офіційні онлайн-ретейлери – не полінуйтеся подивитися на сайті марки їх повний список. Якщо купуєте товар з рук, буде не зайвим дізнатися, де і як його отримала господиня (особливо якщо у неї немає чека, що підтверджує покупку!), а потім перевіряти ще раз інформацію у консультантів: як правило, вони пам'ятають колекції останніх сезонів і точно скажуть, була Чи мають вони таку модель. Складніша ситуація зі стоковими магазинами та сайтами, що торгують товарами преміальних марок з минулих колекцій: перевіряти ще раз, яким чином і звідки до них потрапляють речі, може бути набагато складніше. Відгуки задоволених чи незадоволених покупців в Інтернеті – інформація, яку можна взяти до уваги, але не більше.

ЗНАК ЯКОСТІ

Як визначити підробку при виборі брендової сумки чи пари туфель? Не пошкодуйте часу і сил і краще познайомтеся з тією маркою, чий товар ви збираєтеся придбати. Який вигляд має її логотип? Фірмовий рядок? Фурнітура? Підкладка? Які елементи декору є знаковими? Який дизайн коробки, пильовика, пакета? Як оформлено сертифікат автентичності? Зовсім не зайвим буде зайти в офіційний бутік і познайомитися з виробами з поточної колекції: навіть якщо ви маєте намір придбати щось, випущене п'ять років тому, підхід бренду до роботи з матеріалом навряд чи змінився. Подивіться, які тканини використовуються, яку обробку вони проходять, поставте пару акуратних питань продавцю – часто навіть тактильних відчуттів буває достатньо, щоб помітити різницю між оригінальною річчю та контрафактом. І, звичайно, криві шви, нитки, що стирчать, застібки з фарбою, що відшаровується, і копійчана тканина на підкладі повинні відлякувати відразу. Якщо річ хоч і брендова, але дуже «давня» – знайти її фотографії в Мережі все одно не складе труднощів: так ви хоча б переконаєтеся, що вона дійсно була в колекції та у продажу. До речі, деякі марки, які відкрито борються з підробками, готові допомогти своїм клієнтам не помилитися. Так, наприклад, надходить Christian Louboutin (почитати про це можна на офіційному сайті бренду в розділі Stopfake).

ЦІНА ЗАПИТАННЯ

Пам'ятаєте вираз «Чудес не буває»? У разі купівлі товару на сумнівному сайті або з рук воно підходить якнайкраще: фірмова брендова річ не може коштувати вп'ятеро дешевше, ніж у бутіку – тільки якщо її продавець не вирішив влаштувати благодійну акцію. Як визначити оригінал від підробки? Як мінімум - не втрачати голову і не поспішати, а дізнатися якнайбільше про сам виріб, місце покупки, виробника і продавця. Якщо перед вами – співробітниця модної марки або людина з fashion-індустрії (і те, й інше легко перевірити за допомогою соціальних мереж!), можливо, річ дісталася їй у подарунок, і вона готова розлучитися з нею за безцінь. Так чи інакше, подивитися на сторінку власниці в соціальних мережах не буде зайвим – як правило, відрізнити шахрайку від дівчини, яка з якихось причин розпродає модний гардероб, можна з кількох кліків.

Джерело

Сообщение БЕЗ ФАЛЬШИ:КАК ОПРЕДЕЛИТЬ ПОДДЕЛКУ появились сначала на Лиля Майорова.

Як поговорити з нею? Якщо ти дивишся фільм і на очі навертаються сльози щастя, якщо ти заворожена вчинком людини яка зробила вчинок і ти відчуваєш НАДХНЕННЯ-це її шепіт ... це твої бажання ... там є частинка ТВОГО ТАЛАНТУ. Наш логічний - Математик, покликаний служити Душі ... хоча зі свого досвіду скажу, що краще їм бути друзями ... Найкрасивіші події в моєму житті відбувалися саме в такій зв'язці ...

Я згадую як мені не вистачало людини, яка б допомогла мені розкрити свій потенціал, зрозуміти себе… був би поруч зі мною чистим безапеляційним дзеркалом… таким особистим моїм продюсером… підказкою та допомогою… свіжим поглядом, об'ємним баченням… мудрим порадником… Я так сильно хотіла …..що САМА СТАЛА ЇМ… Мене надихає в людині його ЕВОЛЮЦІЯ… це як спостерігати казкове диво у повсякденному житті….

Я буду дуже рада познайомитися з вами ... з кожною людиною, небайдужою до власної ЕВОЛЮЦІЇ .... Обіцяю розкрити нові грані вашої душі та особистості, яка її представляє

Щиро Ваша Ліля Майорова 

Сообщение Как сделать шаг навстречу своему нереализованному…. появились сначала на Лиля Майорова.

У найдавніші часи, коли люди жили маленькими племенами, чому вони об'єднувалися? Чи була там якась потреба у соціальних контактах, чи це була лише стратегія спільного виживання? А що нас зараз тримає разом? Чи ми потребуємо спілкування чи це лише симптом загального соціального неврозу?

У цій статті розмова піде про ту клейку основу, яка формує та утримує всякі соціальні зв'язки. Деякі моменти можуть здатися непривабливими і не цілком очевидними, але гірка така правда: соціальність — це швидше хвороба, ніж генетична природа людини.

Щоб якось підібратися до цієї складної теми, можна почати з Фрейда та його ідеї про два основні психологічні комплекси. Фрейд вважав, що психіка дитини формується під впливом двох фігур - материнської та батьківської. Зазвичай це живі мати і батько, але не обов'язково так, оскільки мати і батько в психоаналітичній концепції — це скоріше певний тип стосунків, а не конкретні живі люди.

Материнський тип стосунків можуть закладати семеро няньок, а батьківський — піп із найближчого приходу на пару із сусідським двірником. Не важливо, хто саме виступає у ролі психологічних матері та батька, головне — специфічні взаємини, які формуються між ними та дитиною.

Роль «матері» – надання дитині психологічної підтримки. У природній своїй формі, в ній немає нічого поганого. Дитині дійсно потрібно відчувати підтримку з боку, когось більш дорослого та досвідченого.

І якби психіка матері була досить збалансованою, то не було б мови про материнський комплекс, як про психологічну проблему. Але оскільки в реальному світі, материнська психіка, як правило, далека від рівноваги, підтримка, що надається, забарвлюється інфантильними емоціями і перетворюється на жалість..

Мати зі спотвореною психікою не може по-справжньому любити свою дитину. Фактично, вона підміняє любов жалістю, а, коли дитина поводиться неналежним чином, використовує свою «любов», як засіб маніпулювання: «Будеш гарним — любитиму, будеш поганим — не любитиму».

Таким чином, дитина, вигодувана на жалісливому сурогаті материнської любові, виявляється у складному психологічному стані. Він не вміє любити ні себе, ні когось ще — йому просто не показали відповідного прикладу.

З цієї причини, з перших років свідомого життя всередині у нього формується внутрішній конфлікт — почуття, що з ним щось не так, відчуття своєї неповноцінності. Мати не може зняти цей конфлікт, і дитина залишається віч-на-віч зі своєю бідою - тепер вона приречена шукати любов і прийняття у відносинах з іншими людьми.

Кажучи простими словами, ця ситуація називається – «недолюбили».

Так закладається перший полюс внутрішньої психологічної напруги. нікчемність. Це незабутня жалість до себе та постійний пошук кохання. Але слід розуміти, що така людина ще не знає, що таке кохання, адже їй знайома лише жалість. Отже, від інших людей він вимагатиме саме жалю, і, зустрівши кохання, швидше за все, її навіть не впізнає.

Коли кажуть, що кожна людина потребує любові, йдеться саме про цю проблему — про материнський комплекс, про пошук схвалення, про жалість до себе. Ніякого кохання тут не мається на увазі. Подібні міркування - це лише форма виправдання загального почуття власної неповноцінності, не більше. Людина любові не потребує.

Якщо мати вчить дитину взаємодіяти зі своїм внутрішнім світом, то роль батька – підготовка дитини до виживання у зовнішньому світі. Але, як і у випадку з матерями, батьки зазвичай займаються зовсім не тим, чим варто було б. Замість бути наставниками, вони відіграють на дитині свої власні душевні проблеми і перетворюються на наглядачів із батогом, у вигляді почуття провини.

Завдання батька — навчити дитину тому, як влаштований навколишній світ і за якими законами вона живе. Так само, як досвідчений мисливець вчить молодого. У такій підготовці немає місця моралі, але, будучи таким же «недолюбленим», батько, зазвичай, все виховання зводить саме до відділення добра від зла, правильного від неправильного, доброго від поганого. І з позиції свого старшинства та влади над своєю дитиною, він бере на себе право її судити. Він стає тим, хто вирішує, винна дитина чи ні.

В цій ситуації, дитина, замість того, щоб вчитися виживати в реальному світі, змушена вчитися виживати у вигаданому світі батьківських законів та правил. Прагнучи уникнути почуття провини та покарання, дитина вчиться брехати, ухилятися або, за іншого душевного устрою, конфліктувати та боротися за владу зі своїм батьком. А потім, коли у нього з'являються свої власні діти, він вивалює на них усі свої накопичені образи, і цикл триває.

Таким чином, батьківський комплекс - це каша з почуття провини та спроб з ним впоратися. Один шлях - обдурити батька, уникнути відповідальності і вислизнути від покарання, інший - перемогти батька, захопити його владу і тим самим позбавити його права виносити обвинувальний вирок.

Так формується другий полюс психологічної напруги. гордість. Це потреба людини в тому, щоб довести всім довкола свою цінність та правоту. Тим самим людина намагається утвердити свою самостійність і позбутися почуття провини за себе та свій спосіб життя. Тут важливо те, що людина не здатна сама себе «простити», а тому вона змушена шукати вибачення ззовні.

Як і у випадку з недоліком справжнього материнського кохання, коли дитина не здатна сама себе полюбити, у випадку з батьківським комплексом, дитина не здатна затвердити в житті свої власні закони, а тому щосили намагається відповідати або воювати з чужими законами.. Для цього йому доводиться знаходити серед людей авторитети, і або дотримуватися їхньої вказівки та отримувати їх схвалення, або скидати їх та руйнувати їхній «закон».

На цьому принципі засновано будь-яку соціальну змагальність і боротьбу за владу. Кожна чергова перемога створює солодке почуття заспокоєння — переможців не судять, а отже, переможець правий. Таким чином, на якийсь час знімається внутрішній конфлікт. Але ефект від зовнішньої перемоги завжди минає. Закладене з дитинства почуття провини потребує нових жертв.

Я вже робив це застереження, але про всяк випадок повторюся. Нині йшлося не про конкретних живих матері та батька, а про тих людей, які брали на себе ту чи іншу роль. Так, наприклад, одинока мати може розриватися між двома ролями. Або, за живих батьків, батьківську роль може виконувати, наприклад, дід. Тому, приміряючи сказане себе, враховуйте свою власну ситуацію.

Таким чином, саме потреба у відіграванні гордості та нікчемності потребує встановлення соціальних контактів.

Інші люди нам потрібні не тому, що вони так уже нам подобаються і не тому, що така потреба закладена в нас від природи, а тому, що вони дають нам можливість хоча б на якийсь час зняти внутрішній конфлікт — примиритися з собою і позбутися почуття провини.

Давайте розглянемо це докладніше.

Гордість чи марнославство

Найочевидніший вияв проблеми гордості — це боротьба за владу. Сюди входить все, від дитячих суперечок про те, чий тато крутіший, до президентських виборів. Будь-яка влада, реальна чи номінальна, дозволяє втихомирити почуття сумніву у власній правоті. Всім знайомий такий тип керівників, для яких почуття влади набагато важливіше за те, заради чого їм ця влада дана.

До проблеми гордості належать і всі можливі змагання — життєві, спортивні та політичні. Перемога над суперником, нехай навіть і в ігрових умовах, так само тішить марнославство, як і володіння владою над людьми. І тут же знаходяться всі форми співпереживання тим, хто змагається. Люди вступають у партії та вболівають за улюблені команди лише для того, щоб приєднатися до чужої перемоги та відчути її смак опосередковано.

Те саме можна сказати і про будь-яку ідею та форму соціального успіху — бізнес, наука, творчість. Скрізь, де є порівняння однієї людини з іншою, можна говорити про марнославство. Якби не було людей проблем з гординею, вони б задовольнялися тим, що їм мінімально необхідно. А як би це позначилося на сучасній державі, яка тільки тим і живе, що провокує своїх громадян прагнути нових горизонтів і досягати нових вершин успіху?

У відносинах з людьми гординя проявляється, наприклад, як схильність давати оцінки. У грубій формі, це примітивна критика і приниження, які так легко поспостерігати на будь-якому форумі або в коментарях будь-якого блогу.

Тонкіша форма гордості — це, навпаки, похвала. Може здатися, що похвала - це піднесення співрозмовника, але насправді підтекст зовсім інший. Адже, щоб хвалити, потрібно мати право дати оцінку, а щоб дати оцінку, потрібно ставити себе вище за оцінюваного. Тому, не важливо, що робить Моська — гавкає чи облизує — в обох випадках вона відіграє свою гордість.

У відносинах чоловіка та жінки, гординя також розгортається на повну. Жінки завойовують і підкоряють собі чоловіків - формують свою почет, потопаючи в ейфоричному почутті власної чарівності. А чоловіки відіграють роль героя-коханця, чиє головне завдання затягнути в ліжко якнайбільше жінок і, тим самим, довести свою спроможність.

Можна навести ще безліч прикладів, але, сподіваюся, основну колію ви вже вловили і зможете продовжити список самі, виходячи з власного досвіду.

Незначність або почуття неповноцінності

Найвідоміший прояв полюса нікчеми - це гра в невдаху. Визнавши себе невдахою, людина відмовляється від досягнення успіху і знаходить для себе чудовий спосіб завжди бовтатися в почутті жалості до себе. Таким чином, внутрішній конфлікт знаходить собі вихід і втрачає свою напругу, особливо якщо вдається знайти вдячного слухача і поплакатися йому в жилетку.

Чутливість, схильність до сумнівів, прагнення подобатися всім, догідництво, підпорядкованість — усе це перебуває в полюсі нікчеми. За всім цим стоїть бажання бути коханим, бажання отримати ззовні підтвердження того, що я — добрий, що я гідний кохання, що маю право жити на цьому світі.

Тут же, на боці людського почуття неповноцінності, є багато релігій, що захищають сирих і убогих від життя в реальному світі. Найяскравіший приклад — сучасне християнство, яке з усією пристрастю захищає принижених та ображених, даючи їм втіху у своєму лоні та блокуючи всякий їхній душевний та духовний розвиток.

У відносинах чоловіка і жінки, почуття нікчемності безпосередньо відіграється через взаємну емоційну втіху. Жінка грає для чоловіка роль «мами, що любить», яка погладить, поцілує, подує на ранку і сховає від усіх бід. І чоловік робить для неї те саме — шкодує, заспокоює, втирає сльози.

У соціальному житті почуття неповноцінності диктує вкрай полохливу модель поведінки — недовірливість, надмірна обережність, страх перед конфліктами, поступливість. Все, аби заслужити чуже кохання, або хоча б уникнути чужого не-кохання. Тому така людина постійно шукає розуміння, виправдовується, пояснює свої вчинки. У той же час дуже терпимий до чужої поведінки, прощаючи іншим те, чого не міг би дозволити собі за жодних умов.

Маятник гордості та нікчемності

На маятнику гордості та нікчемності розгойдуються всі. Різниця між людьми лише в амплітуді і тому, який полюс стає опорою у свідомому житті, а який діє переважно несвідомо.

Йдеться про маятник, бо між полюсами завжди є енергетичний баланс. Якщо людина надмірно випинає свою гординю, то з усією впевненістю можна сказати, що в глибині душі вона так само інтенсивно страждає від почуття власної нікчемності. І навпаки, якщо людина старанно розігрує роль невдахи, який потребує любові і розуміння, можна стверджувати, що інша сторона його душі рветься на частини від прагнення утвердити свою гордість.

Певне відмінність можна простежити між інтровертами та екстравертами. Екстраверти, оскільки вони звернені до зовнішнього світу, зазвичай, зосереджені на відіграванні своєї гордині. Їм важливіше досягти визнання від інших людей, досягти соціального успіху, перемогти всіх ворогів та друзів.

А інтроверти, будучи зосередженими на внутрішньому світі, більше фокусуються на задоволенні свого почуття неповноцінності. Їм не такий цікавий соціальний успіх, набагато важливіше для них встановити такі стосунки з людьми, щоб усі його любили (читай, шкодували та втішали).

У той же час, кожен екстраверт, час від часу, потребує перепочинку — того, щоб хтось їх заспокоїв і втішив, після того, як затвердження власної гордині з якоїсь причини дало збій. Тоді екстраверт змушений зализувати рани і для цього зазвичай знаходить собі підтримку в іншому таборі — серед інтровертів, які чудово вміють шкодувати себе та інших.

І те саме відбувається з інтровертами. Одного жалю до себе їм не буває достатньо і хоча б зрідка вони потребують ін'єкцій похвали та суспільного визнання. Для цього вони звертаються за допомогою до запеклих гордець - екстравертів.

Ось вам і основа будь-якої соціальності. Внутрішнє протистояння гордості та нікчемності знаходить свою енергетичну розрядку у відносинах з іншими людьми. Друзі, коханці, родичі потрібні нам тому, що ми не можемо самотужки збалансувати свій внутрішній світ, а тому кидаємося з боку в бік - стверджуємося і втішаємося в обіймах один одного.

Весь соціум спирається на внутрішню невлаштованість людей. Гроші, поп-культура, наука, війни, релігії, стосунки — куди не глянь, скрізь ми знайдемо протистояння полюсів гордості та нікчемності. Прибери з рівняння внутрішній розлад, і, втративши цементуючий склад, храм соціальності впаде від першого ж подиху вітру. Але, оскільки у створенні та зміцненні описаної гри беруть участь усі поголовно, будівля соціальності така міцна, що може витримати будь-який ураган.

Вихід з ситуації

Мудреці кажуть: "Не намагайся змінити світ - зміни себе". Немає сенсу боротися з вітряками, намагаючись щось змінити в навколишньому світі.

Все що можна зробити - це перестати розгойдувати свій власний маятник, і коли він буде близький до зупинки, просто зістрибнути з нього.

Практична сторона питання надто індивідуальна, щоб докладно її розписувати. Важливо зрозуміти головний принцип — спроба утвердитися на будь-якому полюсі не вирішує внутрішнє рівняння, а лише збільшує психологічний дисбаланс.

Може здаватися, що з досягненням якогось рубежу в соціальному успіху настане розслаблення, і боротьба припиниться сама собою. Але це не так. З кожною сходинкою на шляху зміцнення гордині, полюс нікчемності та почуття власної неповноцінності стає тільки сильнішим, а тому з кожним кроком будуть потрібні все нові й більш масштабні перемоги. Тому погоня за досягненнями та успіхом ніколи не припиниться — вона може лише набирати швидкість, як перебіг річки перед водоспадом.

Те саме зі жалістю до себе — її ніколи не буває достатньо. Втіха, якою б повною вона не була, залишає внутрішній конфлікт незайманим — друга половина душі, так і рватиметься до соціальних вершин, розколюючи психіку навпіл.

З цієї гри немає іншого виходу, окрім як перестати у неї грати. Але уявіть, наскільки це складно, адже у спробах зупинитися в гру включаються ті самі демонічні сили. Жаль до себе вимагатиме продовження банкету, а гординя відстоюватиме право на самоствердження. І навіть коли людина розуміє, що гра веде в глухий кут і на повному серйозі намагається зійти з цього поїзда, він знову опиняється в пастці — гординя тепер відіграється через почуття своєї обраності та особливості, а почуття нікчемності підіграватиме в тому, щоб уберегти цей самообман від викриття.

Змінити декорації легко, але дуже складно зійти зі сцени.

Сообщение Гордость и ничтожество — фундамент социальности появились сначала на Лиля Майорова.

Сообщение Найти себя…советы профи.. появились сначала на Лиля Майорова.

Будь-яка з нас перерахує цілий список правил, функцій та вимог, яким має відповідати ідеальна дочка, учениця, дружина, співробітниця, мати…

Ми не зупинятимемося на подробицях, свій перелік ви можете скласти і самі. Але якщо розглядати загалом, він зводиться до кількох пунктів.

Що МАЄ робити зручна, «хороша дівчинка»

1. Слухати старших

Завжди є той, хто знає, як правильно.

Спочатку – батьки, бабусі-дідусі. Потім – вчителі, начальство, чоловіки…

Навіть якщо жінка вже стала мамою і начебто сама може вчити дітей «правилам», вона не звільняється від «слухання старших». Адже є її мама, та ще й свекруха.

Виходить, що завжди знайдеться хтось «поавторитетніший за вас», і кінця цьому кругообігу, начебто, не бачити.

2. Не ставити зайвих питань, особливо «Чому це має бути саме так?»

А тому. Діди наші жили так, і ми будемо.

Потрібно ходити зручними і протоптаними «поколіннями предків» шляхами.

3. Виконувати прийнятий перелік дій для тієї чи іншої соціальної ролі

Який? А ви його написали вище, наприклад, для «хорошої матері» чи «хорошої дружини».

Щодня забиратися, варити 50 літрів варення, не сперечатися з начальством, ходити на завод, змушувати дітей добре вчитися.

Хто визначає цей перелік, див. пункт вище.

4. Дбати про інших, а не про себе

Ти для негідників була зручна, бо ти така добра…
Є. Євтушенко

Спершу подумати про інших, про себе — в останню чергу (якщо час і сили залишаться). Так, під іншими маються на увазі не лише близькі, а й взагалі невідомі «всі люди».

Бути доброю (О-о-о!… Який тут відкривається простір для маніпуляторів, які використовують вашу доброту у своїх цілях).

Нікого не засмучувати. Але, що б ви не робили, хтось засмутиться або образиться обов'язково… За цю мотузку вас можуть водити довго.

Загалом хороша дівчинка тому так і зветься, що хороша і зручна для всіх. Окрім себе. І цим із задоволенням усі користуються…

5. Передавати цей досвід іншим дівчаткам (дочкам, ученицям)

Бо інакше її назвуть «поганою матір'ю» чи «поганою вчителькою».

Безрадісна картина… Виходить замкнене коло «повальної доброти». Одні жінки, які не люблять себе, вчать дівчат, що підростають, жити так само, як вони, а ті своїх дочок, і так далі…

Але є одна колосальна річ у всьому цьому, яка дуже тішить мене. СВОБОДА ВИБОРУ.

І саме з неї народжується Жінка Творча.

Вона сама творить свою реальність. З її лексикону зникає слово «повинна». Воно вбиває легкість та свободу творіння. Така жінка користується словами «Я хочу» та «Я вибираю».

Звичайно, вона усвідомлена і адекватна, свобода для неї зовсім не означає повну зневагу до соціальних правил.

Просто вона щоразу думає і вибирає, як діятиме в кожну наступну мить життя.

Що ВИБИРАЄ робити Жінка Творча?

1. Слухати себе

Прислухатися до свого тіла, серця, питати поради у Вищого Я. Керуватися власною мудрістю та інтуїцією.

Ніхто не знає твоє життя, обставини і мотиви твоїх виборів кращі за тебе. Немає на світі жодної людини, яка знає, «як правильно» тобі робити в твоєму житті, крім тебе.

2. Постійно ставити запитання та шукати нові шляхи

Звичайно, у Творчої Жінки є перелік звичних та зрозумілих схем поведінки, які приємні їй і добре працюють у її житті (наприклад, лягати спати у певний час).

Але вона їх знайшла сама, шляхом прислуховування до себе та вивчення свого тіла та психіки.

Досвідом попередніх поколінь вона володіє, але приймає його не весь, «на віру», а бере лише те, що їй справді комфортно та цінно.

Її жіноча енергетика є дуже високою. Вона творить кожну мить, шукає нестандартні варіанти. Вона бачить і створює прекрасне та чарівне навіть у найпростіших, побутових речах. Танець, картина, гра з дитиною чи обід - все в її руках стає дивом.

3. Намагатися бути максимально щасливою незалежно від того, яку соціальну роль зараз виконуєш

Краса жінки не в одязі, фігури чи зачіски. Вона світиться у її щасливих очах. Адже очі - це ворота серця, в якому живе кохання.
Одрі Хепберн

Хороша дочка, дружина, мати, співробітниця – насамперед, у кожному разі, Жінка Творяча щаслива. Вона вибирає радість та задоволення, і не робить того, що суперечить цьому. Навіть якщо хтось вважає, що «має робити».

Поряд із щасливою жінкою щасливий чоловік, діти, колеги. Її почуття щирі та легкі, і кожен член сім'ї почувається окриленим поруч із нею.

А різні домашні або професійні справи в цьому потоці робляться начебто самі собою. І так, оточуючі дуже раді допомогти з їх виконанням.

4. Любити та цінувати себе

Дбати про своє фізичне здоров'я та психологічний комфорт.

Відпочивати, розслаблятися, займатися приємною спортивною діяльністю, ходити на масаж та СПА-процедури.

Знаходити час та усамітнення для саморозвитку, медитацій. Спілкуватися із приємними людьми.

Щаслива жінка, що любить себе, наповнює теплом і світлом навколишній простір, сім'ю, робочий колектив.

5. Підтримувати в інших їх цінність та свободу вибору

Дівчаткам треба завжди говорити, що вони гарні і що їх люблять. Якщо в мене буде донька, я завжди говоритиму їй, що вона красива, розчісуватиму їй волосся і не залишатиму її одну ні на хвилину.
Мерилін Монро

Творча Жінка нікому не нав'язує свій спосіб життя і не засуджує чужого.

Але всі, хто з нею спілкуються, переймаються відчуттям легкості, власної цінності. Вона прийняла свою красу та силу, і тепер бачить її в інших.

Жінка, що творить, є воістину надихаючою для своїх подруг, дочок, учениць.

Як добре, що кожної миті нашого життя є свобода вибору!

Кожна жінка може сама вибирати, чи залишатися доброю та зручною дівчинкою до пенсії, чи взяти життя у свої руки і творити його із задоволенням.

І я свій вибір зробила. Чого і вам бажаю, дорогі подруги

Сообщение «Хорошая девочка» или Женщина творящая. Какой Вы выбираете быть? появились сначала на Лиля Майорова.

Щоденна рутина вже давно набила оскому... хочеться чогось нового, але ви самі заганяєте себе в жорсткі рамки того, як має поводитися мати чи дружина. Відповідно, спершу обов'язки та справи, а потім все інше… на який час зазвичай не залишається.

Встаньте на годину раніше! І витратите його на те, що вам ПОДОБАЄТЬСЯ, будь то прогулянка на свіжому повітрі, коротка медитація, улюблені композиції ще до того, як усі встали... Тим самим ви зранку заряджаєтеся енергією і гармонією

2. Дозвольте собі нічого не робити

Я розумію, що у будь-якої більш-менш організованої жінки розпорядок дня розписаний на тижні вперед ... все-таки жінки більш відповідально (з усією повагою до чоловіків) підходять до вирішення побутових питань.

І якщо раптом у вас з'являється вільна хвилинка, ви швидше за все відразу знайдете, ніж себе зайняти.

А ви спробуйте нічого не робити?! Повалятися на дивані півгодини після пробудження… поніжитися з ванною… поговоріть з подругами по телефону)))

І найголовніше: НЕ лайте себе за безцільно проведений час!

Ви не ломовий кінь, щоб працювати без зупинки.

3. Подаруйте собі насолоду в спа салоні

Хотіла написати про догляд за тілом та релаксацію в домашніх умовах… Але якщо у вас вдома маленькі діти, або ви вдень працюєте і додому приходьте лише ввечері, коли вся сім'я у зборі, навряд чи у вас вдасться розслабитись на 100%…

Сучасні спа салони пропонують повний спектр послуг: від масажу та ароматерапії до басейнів та термованн з гарною музикою та запаленими свічками.

Раз на місяць точно можна дозволити собі вирватися від домашніх справ і насолодитися на повну!

4. Займіться шопінгом

Коли у вас у гаманці грошей рівно стільки, щоб не простягнути ноги до получки, ідея пройтися по магазинах викликає різке відторгнення: «Та що я там робитиму?!»

Адже сучасні торгові центри — це цілі конгломерати гарних магазинчиків, затишних кафешок, розважальних центрів.

Жінки за своєю суттю візуали, вони вбирають різноманітність світу ОЧІ. Не позбавляйте себе задоволення пройтися магазинами, приміряти все, за що зачепився погляд, випити каву в приємній обстановці.

Гроші витрачати не обов'язково))) А задоволення ви отримаєте багато.

5. Влаштуйте зустріч із подругами

Не запитуватиму, коли ви востаннє зустрічалися з близькими друзями в живу… В епоху стільникових телефонів та інтернету спілкування стало віртуальним і один на один.

Так, можна провести групову відео зустріч у скайпі, але хіба вона замінить живу підтримку, теплі обійми, розмови ні про що. Завжди є питання та ситуації, якими ви зможете поділитись лише за особистої зустрічі.

6. Зробіть паузу в готуванні

Я не закликаю вас взагалі перестати готувати… але зробити невелику перерву можна.

Практично у будь-якому місті сьогодні можна замовити їжу додому: піцу, суші чи будь-яку іншу страву з меню (залежить від того, де ви живете).

Більш романічний варіант: запросіть вашого чоловіка/улюбленого чоловіка на романтичну вечерю до кафе чи ресторану.

{У нашій сім'ї алкоголь не вживається, але симпатична картинка…}

7. Проведіть вечір удвох із коханою людиною

Невлаштований побут поступово вбиває навіть найпалкіші почуття. Особливо, коли у будинку багато дітей.

Домовитеся з родичами/подругами/нянею, що вони кілька годин доглядають за дітлахами… а самі…

Влаштуйте незабутній вечір собі та своєму коханому. Зі свічками, легкою вечерею, чуттєвим фільмом та ванною з пелюстками троянд.

Наскільки вистачить вашої фантазії.

8. Зробіть те, на що постійно не вистачає часу

Напевно, у вашому списку справ є улюблене заняття, яке ви постійно відкладаєте до тих пір, поки у вас з'явиться вільний час.

Вільний час це ілюзія, його може не бути в найближчі 10 років. І що, ви відкладатимете те, що вам подобається робити, настільки тривалий термін?!

Чим вам подобається займатися? Шити? В'язати? Малювати? Писати? Перечитати улюблену книгу?

Або може, ви давно планували сходити до перукарні, зробити манікюр.

ЗРОБІТЬ! Досить відкладати! Ви живете один раз.

9. Візьміть за правило РЕГУЛЯРНО балувати себе чимось

За своєю природою я реаліст, і чудово розумію, що за цією статтею ви можете зробити щось одне з цього списку.

Зробити та забути у повсякденній рутині справ.

Адже як буде здорово, якщо КОЖНОГО дня ви дозволите собі маленьку радість: приготувати для себе фруктовий салатик, з'їсти улюблене тістечко / морозиво ... з таких дрібниць і складається наше життя!

Сообщение 10 способов побаловать себя для девушек… появились сначала на Лиля Майорова.

 Запах жінки «Другий одяг» краще вибирати у другій половині дня, коли нюх посилюється. Перед покупкою варто проявити витримку, не хапатися за перший флакон, що сподобався. Підійдіть до питання ретельніше - бризніть краплю на зап'ястя або ліктьовий згин і поносите його близько години. Саме за цей час аромат розкриє всі свої ноти та покаже, як він здатний розкритися саме на вас. Найпоширеніша помилка – оцінка запаху у концентрованому стані. Аромат слід вдихати у леткому стані, у русі – адже саме так жіноча парфумерія функціонує на вас. Перед покупкою варто понюхати продукт не менше трьох разів. В ідеалі краще купити пробник та використати аромат пару днів. За такий термін ви напевно подружитеся з ароматом і гідно оціните його. А також унеможливіть подальше розчарування.

Харизма аромату Запах – той самий танець. Він здатний закружляти і запалити, а може пестити і утихомирювати. За лічені секунди раптово покращити настрій, подарувати відчуття задоволення – все це дарує аромат. Тому темперамент жінки має продовжуватись у її запаху. Зухвалим і амбітним, спраглим дії жінкам вигідно відтінити себе чоловічими ароматами. Чуттєвим спокусницям – застосувати магію східних ароматів. Духи – ефірне диво, здатне формувати сприйняття людини, додавати особливі штрихи для її чарівності. Нерідко запах – це те, що закріплюється у пам'яті про вас. Важко уявити, скільки ароматів налічує індустрія запахів, і ще важче підібрати аромат для себе. Найчастіше жінки покладаються на свою інтуїцію та особисті уподобання. Але для формування цілісного та гармонійного образу варто використовувати деякі тонкощі.

Магія вашої чарівності множиться, якщо правильно поєднувати аромат та колір волосся. Магія у флаконі Краса шатенок природна та натуральна, а образ дарує тепло та спокій. Темним шатенкам бажано вибирати медово-пряні аромати болгарської та марокканської троянди, геліотропу. А власницям золотистого відтінку шатену слід звернути увагу на ноти гарденії, акації, жимолості, запашного горошку. Завжди актуальний та любимо рудий колір волосся. Такі дівчата – прикраса будь-якого суспільства. Вони звані і бажані скрізь - адже завжди несуть енергію, запал і веселощі. Актуальність, свіжість та яскравість – ось що необхідно вогняним красуням. Рудоволосим варто підібрати аромат дратівливий, чуттєвий, але водночас свіжий, наприклад, гіацинта, який може стати персональним магнітом.

Джерело

Сообщение Cочетания цветов волос и ароматов появились сначала на Лиля Майорова.

Ми, жінки, циклічні створіння, і, разом з усією природою, ми також хочемо волі. Свободи душі та тіла. Про це сьогодні й йтиметься розмова.

Що таке жіноча свобода та не-свобода?

Взагалі, в якому разі можна сказати про себе "Я вільна жінка"?

Ми ж не сидимо у в'язниці, не прив'язані ланцюгами до роботи, до кухні, до відносин, що виснажують нас… Фізично – начебто ні.

Але, як ви самі знаєте, емоційні та ментальні (тобто уявні, розумові) зв'язки часто міцніші за фізичні. І здатні набагато сильніше обмежити нашу свободу.

Уточню. Я зараз говорю не про зовнішню свободу, а про внутрішню.

Внутрішньо вільна жінка буде щасливою, знайде ресурс і вихід із будь-яких складних обставин. Внутрішньо невільна страждатиме й у благополучній ситуації.

А тепер конкретніше про кроки внутрішньої свободи жінки.

1. Звільнитися від потреби бути гарною. Вступати на власний вибір

Усіх нас вчили бути «хорошими», а по суті – зручними дівчатками

Ми давно виросли, але набір критеріїв «добрості» продрукувався у свідомості.

• «Не висовуйся, мовчи, за розумну зійдеш» (а як потім кар'єру будувати?);
• "Не проси іграшок і цукерок, якщо пригощають - відмовляйся" (потім жінка не вміє приймати подарунки навіть від коханого чоловіка, вбиваючи цим його бажання щось для неї робити);
• і хіт усіх часів: «Секс – це соромно, хороші дівчатка такого соромляться, ЦЕ люблять тільки розпусниці» (а потім знову ж таки, питають – чому ти незаміжня чи ні дітей)…

З усіма цими установками, я вважаю, треба прощатись.

Так, це непросто і потребує душевної праці. Але як же добре, що є методики та курси, що дозволяють такого «ментального сміття» позбутися!

Зрозуміло, що у душі вільної жінки не панує хаос. Вона має свої принципи і правила. Але сформулювала та обрала вона їх сама.

Так, вони можуть комусь не подобатися. Вільна жінка перестає бути зручною. Але зазвичай стає щасливою та щиро коханою.

2. Освободиться от потребности быть всегда правой. Знать, что ваше мнение ценно, но это только ваше мнение

Ще одна велика несвобода - залізобетонне відчуття своєї правоти бажання донести її до всіх оточуючих.

Згадайте, який ви відчуваєте дискомфорт, коли вам намагаються навісити святу правду (непорушні традиції, життєвий досвід, компетентна думка, підвалини предків).

Так от, а людині, яка живе у всіх цих «засадах» і транслює їх, значно важча. Тому що всі його сили йдуть на те, щоб зберігати ці громіздкі конструкції в нашому гнучкому та мінливому світі.

Подумайте, чи є такі установки у вас, і як ви з ними ставитеся.

Я не закликаю взагалі відмовитись від опису світу. Звичайно, у вас буде своя думка з різних питань.

Але, вважаю, потрібно час від часу переглядати його, і, звичайно, не нав'язувати оточуючим. Це зайвий біль і несвобода для вас самої.

Да, все, что я здесь пишу – конечно же, только мое мнение

3. Звільнення від потреби все контролювати. Довіряти собі та світові

Насправді уявлення про те, що ми взагалі можемо щось контролювати – ілюзія. 98% інформації, що надходить, взагалі проходять повз нашу свідомість.

На спроби все й усіх утримати і за всім простежити витрачається левова частка нашої енергії, яка б піти на творчість, відновлення здоров'я, самореалізацію.

І, як правило, найбільша несвобода криється в бажанні контролювати оточуючих. Це на 100% порожній номер.

Нам так хочеться, щоб люди (особливо близькі) поводилися певним чином. Ми вимагаємо, запитуємо, перевіряємо ще раз. І зазвичай, щораз страждаємо і спалюємо свої ресурси.

Ми живемо на планеті вільного вибору, і кожна людина сама відповідає за своє життя.

Близьких людей та світ не потрібно контролювати. Зазвичай досить просто щиро попросити.

Якщо ви не отримаєте бажаного нічого страшного. Значить, не того й не про те попросили. Або людина просто не може цього виконати.

Але, як правило, прохання люди чують та виконують – на відміну від наказів.

У «неконтрольованому» світі жити взагалі цікавіше.

Адже всесвіт готує нам щось набагато краще, ніж ми можемо навіть уявити!

4. Звільнення від потреби приймати все на особистий рахунок. Розмежовувати себе та уявлення інших людей про вас

У всіх ваших близьких і знайомих, звичайно, є якийсь образ вас. Це не Ви справжня. Це просто їхня картинка, ілюзія – коктейль з їхніх спогадів, уявлень, фантазій про вас, ще й щедро присмачений їхнім власним ставленням до світу.

Кожна людина має право думати і говорити все, що спаде їй на думку. Він також може засуджувати та критикувати вас, і з цим нічого не вдієш (про контроль ми вже говорили).

Що ви можете? Вибирати, як на це реагувати, а також з ким та коли спілкуватися.

І пам'ятати, що думка інших про вас, вашу зовнішність і вчинки – лише їхня думка.

І якщо воно вас ранить – можна замислитись, чому ранить і опрацювати це питання; або замислитися, чи не дуже близько ви підпустили руйнівну для вас людину.

5. Звільнення від потреби жертвувати собою. Здійснювати будь-який свій вчинок з радістю

Жертва, тобто відмова від чогось, для вас значущого, заради іншої людини чи ідеї – це завжди біль.

Якщо якась ідея чи концепція змушує вас жертвувати – подумайте, а чи так вона хороша?

І навіщо жертвувати собою, наприклад, заради близьких, якщо можна просто допомагати їм у міру свого бажання та сил.

Можливо, ви не дасте стільки, скільки вони хочуть – ви дасте скільки зможете. Але це буде зроблено щиро з радістю.

Повірте, і для них, і для вас це буде благом.

Будь-яка вкладена енергія примножується. Жертва запускає кругообіг інших жертв, радість збільшує радість.

6. Не змушувати себе слідувати жорсткому графіку. Прислухатися до своїх та природних циклів.

Жінка дуже близько пов'язана із природою. Наше життя сповнене ритмів – дихання, удари серця, добова активність, місячний гормональний цикл тощо.

На нас впливають оберти Місяця та Сонця, а також інших небесних тіл.

І це не просто енергетика, а звичайна фізика. Якщо Місяць рухає води світового океану, а ми складаємося з води на 70% — як вона може не вплинути на нас?

Тому іноді накочує «безпричинна» туга або трохи погіршується самопочуття – організм пропонує відновлювати сили. У якісь моменти настрій та працездатність різко підвищується, і таке інше.

Примушувати себе завжди бути ефективною та витривалою «залізною леді» — не лише несвобода, а й шлях до хвороб.
Прислухатися до себе і жити за природними циклами – це найбільше благо для жінки. Мабуть, один із найважливіших ступенів свободи, який ми можемо собі дозволити.

Ви запитаєте – як це можливо, адже робота, розклад, діти, вимоги суспільства?

Насправді готових рецептів я не дам. Скажу лише, що, якщо перші 5 кроків пройдено, 6 крок випливає з них легко і природно.

Бажаю вам удачі на цьому шляху!

Сообщение Вдохни свою СВОБОДУ…. появились сначала на Лиля Майорова.

Відтінки червоного мають найбільшу довжину хвилі серед усіх кольорів спектру. “На рудоволосих люди вимушено затримують погляд довше, ніж, скажімо, на брюнетках просто тому, що такі закони фізики”, – каже колор-експерт Деві Садка, автор книги The Dewey Color System. Витрати перукаря швидко окупаються. "Примушуючи людей звертати на вас увагу, ви робите перший крок до свого успіху", - каже еволюційний антрополог доктор Джером Барко, який написав книгу Darwin, Sex and Status. Рудоволосі люди, як правило, відрізняються холеричним темпераментом і легко збуджуються. Очевидно, це пояснюється якимись генетичними причинами. Але змінюється темперамент і тих, хто став рудим не волею природи, а за покликом душі. Сором'язливі шатенки разом з рудими кучерями знаходять впевненість у собі, драйв та святковість. “Коли мені було 17 років, я була русява, без чубчика. У мене було дуже довге волосся, я була дуже худа. Молоді люди не звертали на мене уваги. І щоб звернути їхню увагу на себе, я підстригла чубок, обрала в магазині найяскравішу руду фарбу і пофарбувалась. Ефект був негайний. Реально машини зупинялися, розверталися, чоловіки вибігали, кидали мені візитівки! – зізнається найрудіша з російських поп-дів Анастасія Стоцька.

ПІДБУВ спеку Найлегший спосіб почати нове життя - перефарбувати волосся. Це менш радикальний спосіб змінити щось у собі в порівнянні з тату або пірсингом. Рудоволосу дівчину важко уявити похмурою та депресивною особливою. Психолог Джин Твенж, співавтор книги The Narcissism Epidemic, каже, що дівчата з вогненним волоссям здаються навколишнім носіями деяких унікальних рис: безшабашності, незалежності та вміння піднятися над обставинами. Вибираючи червоний колір волосся замість колишнього, ми відкрито заявляємо світові про свою унікальність та силу. “Зараз важко встановити, чому люди схильні наділяти рудоволосих особливими якостями, – каже Тод Дісоутел, антрополог, професор із Нью-Йоркського університету. – Можливо, це пов'язано з історією воєн та зміною королівських династій. Рудоволосі кельтські воїни славилися особливою безстрашністю і звичкою перемагати ворога у відкритому бою”. Рудоволосими були вікінги та тевтонці, що завоювали половину Європи. Легендарний німецький король Фрідріх Барбаросса, який вважався сучасниками за доблесть та харизму, отримав своє прізвисько через яскраво-руду бороду. Мідними кучерями славилася і королева Єлизавета, яка змінила історію Англії. “Червоний додає нам енергії та впевненості у своїх силах, тому дівчата часто перефарбовують волосся у червоні відтінки у ті періоди життя, коли їм потрібне натхнення. Наприклад, після розриву із партнером”, – продовжує професор Твенж. Чоловікам на замітку: німецьким дослідникам вдалося встановити, що жінки, які раптово вирішили змінити свій природний колір волосся на рудий, цим сигналізують про готовність до зміни партнера. “Можливо, особливе ставлення до рудоволосих людей не більше, ніж стереотип, – приєднується до дискусії професор Баркоу, – і чарівний ефект червоної фарби для волосся пояснюється тим, що ми віримо через цей колір. Це як самоздійснюване пророцтво. Якщо ви вірите в те, що рудий – це сексуально, сміливо та привабливо, що дивного в тому, що чоловіків як магнітом тягне до рудоволосих бестій?” Руда-безсоромна "Рудий зараз на підйомі, тому що роками домінували брюнетки і блондинки", - вважає Джером Баркоу. І він правий: total red у моді на колір волосся – це відкат після сотень років дискримінації рудих.

У багатьох культурах існує легенди про те, що рудоволосі люди – нащадки демонів, що колись намагалися захопити Землю. Виняток становить міфологія кельтів. У них руді дівчата – це дочки фей. Але воно і зрозуміло – половина ірландців руді, як Рон Візлі з Гаррі Поттера. Хто ж на себе наговорюватиме? Єгиптяни, які здебільшого були темноволосими, відловлювали рудих, щоб навесні принести їх у жертву богу Амону-Ра. Вважалося, що мідноволосі люди особливо догоджають Сонцю. До того ж колір їхнього волосся нагадував колір стиглої пшениці та жита, настільки бажаної аграріями Стародавнього Єгипту. З часів Марії Магдалини яскраво-руде волосся було атрибутом професійних жриць кохання. Але це ще не всі неприємності рудих. Пишні вогняні кучері майже напевно вказували на те, що їхня володарка – відьма. За часів Торквемади цієї ознаки було достатньо, щоби дівчиною зацікавилися співробітники інквізиції. Особливо якщо до рудоволосості додавались різнокольорові очі. А гени, що визначають гетерохромію (різнокольорові очі) та рудість, часто йдуть у зв'язці. Якщо врахувати, що на вогнищах згоріли десятки тисяч "відьом", з них половина тільки через невдалий колір волосся, нічого дивного, що рудого практично не залишилося. Тільки в епоху Відродження рудоволосі дівчата стали безперечним еталоном краси. Тиціан і Рубенс оспівували красунь з мідним і золотим волоссям на своїх полотнах, а Петрарка співав їм дифірамби у віршах. Почесні італійки кинулися купувати арабську хну, щоб бути в тренді. До речі, для любительок хни – після неї практично неможливо освітлити волосся. Тому починати "руді" експерименти варто все-таки з професійної фарби для волосся. У школі руді діти стають об'єктами цькування частіше, ніж “очкарики” чи представники категорії “жиртрест”. Чим, до речі, не забули скористатися єхидні творці мультсеріалу "Південний парк". В одній із серій дев'ятого сезону руді діти створюють свою організацію, мета якої – помститися за всіх рудих на Землі, винищивши не рудих. На щастя, їм це не вдалося

. Природний рудий колір волосся, який вийшов у результаті випадкової мутації тисячі років тому, мають менш ніж два відсотки людської популяції. Рудих стає все менше, і повністю зникнути з землі, як стверджують генетики, вони можуть вже до 2060 року. Ця хвора тема порушувалася на всесвітній зустрічі рудоволосих, що проводилася 2009 року в нідерландському місті Бреда. Понад чотири тисячі рудих одночасно практично затьмарили сонце. Сподіватимемося, що проблему скорочення популяції їм теж вдалося вирішити. На жаль, рижі вразливі. У комплекті із золотим волоссям вони зазвичай отримують сніжно-білу шкіру, яка погано переносить сонце і схильна до утворення меланом. Більшість хронічних болячок, не смертельних, але неприємних, чомусь активніше чіпляється до рудих, ніж, скажімо, до натуральних блондинів. Руде волосся товстіше, ніж волосся інших кольорів. Зате їхня щільність на голові невисока. Щоправда, коли дивишся на Лілі Коул або Джуліанну Мур, якось не віриться, що у них менше волосся, ніж у більшості русявих співгромадян.

Натуральне руде жіноче волосся - це не тільки "цінне хутро". Вони мають і технічне застосування. Руде волосся через їх особливі фізичні характеристики використовують у гігрометрах – вимірювальних приладах для визначення вологості повітря. Максимальна концентрація натуральних рудих припадає на Шотландію, Австралію та США. В Америці є навіть організація "Союз рудих", в якій понад 12 мільйонів рудоволосих. Російськомовні руді можуть знайти один одного на сайті redpeople.org. Негласною столицею рудих у Росії вважається столиця Удмуртії Іжевськ. Щороку восени там проходить Рудий фестиваль. Все-таки удмурти – найближчі родичі фінів. А більшість фінів-руді. ДЕЯКІ ЛЮБЯТЬ ПОГОРЯЧІВ “Джентльмени воліють блондинок, а одружуються на брюнетках”. Ця істина не втратила актуальності, незважаючи на зростання продажу червоної фарби для волосся. Джентльмени справді уникають рудоволосих жінок, оскільки вони справляють враження агресивних, сміливих і самодостатніх. Не дарма червоний асоціюється із сигналом тривоги. Крім того, вважається, що такі панянки мають неприборканий сексуальний апетит. А страх постільної фіаско займає перше місце серед найпоширеніших чоловічих фобій. Теза підтверджена науковим шляхом. Професор Пітер Ейтон з Лондонського університету показав три фотографії однієї й тієї ж жінки півтори тисячі чоловіків – учасників дослідження. На одній фотографії жінка була представлена білявкою, на іншій – брюнеткою та на третій – рудоволосою. Більше половини (51 %) учасників дослідження зробили вибір на користь брюнетки, вважаючи цей образ найбільш привабливим. Друге місце дісталося білявкам. Ну а третя, ясна річ, рудим. Блондинки втрачають свої позиції, тому що цей образ традиційно поєднується з крихкістю, вразливістю. Усі три якості більше не мають попиту на шлюбному ринку. Однак у рудих все ж таки є незаперечна еволюційна перевага. Існує наукова теорія з мудрою назвою “дисасоціативне спарювання”, суть якого в тому, що будь-яка особина інстинктивно прагне злитися з об'єктом протилежної статі, що має унікальні, ні на кого не схожі якості. "Діти, які з'явилися від такого союзу, будуть носіями нових варіацій генів, - говорить Тод Дісоутел, - а природа зацікавлена в біорізноманітності".

Джерело:

Сообщение Рыжие девушки…кто они и чего от них ждут… появились сначала на Лиля Майорова.

-Двигуні предмети

-колір

-що-небудь неординарне в повсякденній картинці (обстановці)

-блиск, сяйво

Є правило художника при написанні картини….на тлі матових приглушених кольорів акцентом вважається світлі або світяться відтінки…АЛЕ…світле на світлому тлі розмиється і пропаде….Єдиний 100% акцент це блиск!!!

У 2000 році японським ученим вдалося розбити звичайну молекулу на набагато дрібніші частинки на-но молекули .... Завдяки цьому вони отримали продукт - безам'яковий барвник, який дає відтінок і діамантовий блиск волоссю + збільшення кожної волосинки в обсязі на 30%. Причому об'єм на.

Цей продукт унікальний,але вимагає професіоналізму та інтелекту майстра..коли,як,і з чим його застосовувати. тому що він безаміачний.

Сообщение Впусти СИЯНИЕ в свои ВОЛОСЫ.Как сделать цвет волос “горящим” появились сначала на Лиля Майорова.